​​МІФИ Коли в моїй душі одні лиш друзки, Тобі дійшло, нарешті, | Філософія життя

​​МІФИ
Коли в моїй душі одні лиш друзки,
Тобі дійшло, нарешті, долетіло,
Дарма сіклися, наче та капуста,
Мій мозок, серце, і душа, і тіло.
Ти посміхаєшся і тягнеш до розмови,
А в мене порожньо, ні сліз, а ні тривог,
Давно придбала я собі обнови,
А відпрацьованому склала некролог.
Ти віриш палко в те, що сам придумав,
Хоча, не сам, були помічники,
Мене на дріб’язок,а я влетіла в суму,
Щоб оживити власні квітники.
За рідних діток ти завжди горою,
Я теж дитина материних сліз,
На всіх підлоти досить, Бог з тобою,
У бумеранга лиш один девіз.
Слабенькі маю фільтри особисті,
Але й не губка я, така як ти,
Ішла до тебе, показавши кисті,
А в тебе міфів повні кулаки.
Усе заклеїться, хоча не буде цілим,
Ковтне багаття залишки сміття,
Хоч що кажи, а тхнутиме горілим
І присягання, й кожне каяття.
22 квітня 2021 року
#ОльгаХалепа