Зніміть верхній одяг!'Шинель' у межах 'Гри' Не приховую, ця п | Театр Мало Букв

Зніміть верхній одяг!"Шинель" у межах "Гри"

Не приховую, ця постановка була для мене однією з найочікуваніших у межах онлайн-марафону фестивалю-премії "Гра".
По-перше,  щиро вважаю  постановника "Шинелі",  режисера Андрія Білоуса, одним із антлантів сучасного українського театру: він за натурою  "зодчий театру", тобто той, хто прагне будувати нові сценічні майданчики, перебудовувати старі храми, власне,  прагне творити нові театральні світи-простори, до того ж він великий поціновувач великої класики, яка щедро представлена у репертуарі Молодого театру.
По-друге, мене подекуди насторожував заздалегідь анонсований режисерський підхід до  гоголівськоі "Шинелі"  - - у форматі мюзиклу. Тобто,  гоголівський твір, як трагічна апологія   "маленької людини" загорнути у блискучу фольгу яскравого мюзиклу? Дивно? Дивно. Провокативно? Безперечно. Деструктивно?  Гоголю, як відомо, вже давно нічого не завадить. Тим більше у лещатах лайт-експериментів украінських режисерів середнього віку. Думаючи про "Шинель" у Молодому, пригадую давнє судження В. Набокова про гоголівський твір, що на думку автора "Лоліти" передбачає енергію "перетворення", тобто те, що і трапилося згодом з  персонажем Кафки - - це Грегор Замза.  Гоголь першим пропонує модель Перетворення: затюканий чиновник-апостол Башмачкін перетворюється в одержимого демона нічного Петербурга, що роздягає до нитки і своїх кривдників, і випадкових посіпак. Отже, маємо Перетворення, як ключове набоковське слово і для цієї вистави . Чому би не передбачити ідеологію гоголівського "перетворення" у тому випадку, коли його геніальна соціально-психологічна повість у нас на очах перетворюється на дзвінкоголосий мюзикл? В театрі можливе все. Мертві прокидаються. Тверезі спиваються. А "Шинель"змінює жанровий стандарт.
Я не бачив, як грав перші вистави" Шинелі" суперстар Стас Боклан, бо він також був у ролі затюканого Башмачкіна, хоча цей персонаж, насправді, є разючим контрастом переможній харизмі актора-переможця. Але я впевнений, що грав Боклан, як завжди, майстерно і з прагненням подолання незвичного для себе рольового бар'єру у процесі творення образу "людини-фіаско" , не характерної для переможного репертуару Станіслава Володимировича.
Коли Боклан пішов з Молодого , на головну роль  у "Шинель" увійшов Борис Орлов, талановитий актор, для якого тема жертовності-приреченості не нова у репертуарі. Власне, з Орловим "Шинель" і вийшла на "Гру". І трапилося очевидне та імовірне. Акторська природа Орлова(що передбачає трагізм та рефлексивність внутрішнього світу тихої людини, а також передбачувану приреченість  героя) урівноважує у виставі ритми мюзиклу з внутрішніми трагічними ритмами" маленької людини", яку з великим співчуттям та сценічним гуманізмом і творить Брис Орлов. Тобто, у цій виставі, мюзикл - - лише верхній одяг, власне, Шинель. А "зерно" Гоголя і єство маленької  гоголівськоі трагедіі  приховані  виключно у фігурі актора, що повсякчас доводить свою спроможність грати великі теми у великих сюжетах Шевченка (в кіно) Платонова,  Буніна, Грибоєдова, Гоголя. Спойлер: у виставі Башмачкін насправді переписує не марудні папери чиновника, а пише свій власний роман про себе, бідного, і про Шинель, як втілення маленької жалюгідно мрії, що вривається у його внутрішній світ химерними фантомами та бентежить удень і вночі. У цій виставі Молодого є у гарному сенсі "маркозахарівський" шарм:говорити на сцені про складну прозу життя - - легко та емоційно-музично...