Мельпомена Таврії, вибрані твори (анонс) Стефаник, ПЛАЧ ЗА СИ | Театр Мало Букв

Мельпомена Таврії, вибрані твори (анонс)

Стефаник, ПЛАЧ ЗА СИНАМИ
Пост про Івано-Франківську виставу, яку покажуть у Львові

Продовжую свій мережевий гід-анонс вибраних вистав цьогорічного міжнародного театрального фестивалю "Мельпомена Тавріі" :18 червня Івано-Франківський Національний театр імені Івана Франка в межах фестивалю, у Львові, на сцені Театру Заньковецькоі, гратиме одну з найкращих своїх постановок "Вона - - Земля" за новелами Василя Стефаника

"Напереді її сини, і вона йде з ними на тую Украіну, бо вона, тая Україна, плаче й голосить за своїми дітьми, хоче, щоби були всі вкупі..."
Це цитата з новели Василя Стефаника, яка написана майже 100 років тому, у період Першої світової війни.
Емоційна екстраполяція на цей наш час дивовижна, вражаюча.
Таке от відлуння часів у новелах Стефаника періоду Першої світової та періоду російсько-української війни, що розпочалася 2014 року, і відчули західні франківці, коли під орудою режисера Р. Л. Держипільського взялися до постановки вистави "Вона - - Земля" за творами Василя Стефаника.
Вистава вийшла 2017-го, ніби предчуваючи подальшу лиху годину в Україні, коли російський агресор повномасштабно вдереться на нашу Землю і материнські сльози стануть ріками.
В сучасному театрі часто визначають жанр вистав не за теоретичними канонами (драма, трагедія, комедія, мелодрама) , а крізь авторську образну суб'єктивну призму. Таке буває не завжди теоретично, зате - - образно.
Жанр цієї постановки західних франківців у моєму суб' єктивному свідчутті формулюється, як "тиха молитва" або як "материнський плач". Нема і не буде таких жанрів в підручниках з теорії літератури (театру). А от в наших відчуттях після вистави саме таке і залишиться.
Вистава об' єднує низку Стефаникових новел періоду Першої світової ("Моє слово" ," Діточа пригода" , "Марія"," Сини"," Вона--Земля" ) , які гострим ножем розтинають свідомість сучасників. Бо часи і люди змінюються, майже сто літ пролетіло, а от плач та молитва за Землею та за її бідними дітьми - - розбиває серця навпіл і сьогодні, коли біль та голоси героів Стефаника стали відлунням і теперішнього часу, часу фактично Третьої світової, коли Україна в огні, а волога в очах не просихає.
Сценічний простір вистави відсилає до образу Храму Господнього, що на час біди став прихистком для дітей та батьків. А персонажі вистави, сини та дочки, трансформуються то в чорне гайвороння, що пролітає неораною землею, то в зграю білих голубів, що літають понад Землею, шукаючи Миру.
Про виставу "Вона - - Земля" ще 2017 я за 40 хвилин написав на одному подиху текст "Стефаник, Століття" і недоречно тут і зараз переказувати фабули своїх давніх публікацій (кому цікаво, той загуглить сам і знайде відповідний текст).
Наразі ж, перед показом вистави у Львові, акцентую увагу на тому, що до успіху Івано-Франківськоі постановки "Вона - Земля" долучилися і дві львівські театральні зірки.Олег Цьона та Наталія Половинка.
Наталя стала співрежисером спектаклю поруч з Держипільським і її творчий магнетизм додає постановці потрібний об'єм художньої енергетичної ваги. Наталя у виставі - - одночасно - - режисер, актриса, співачка, символ, Слово і Голос, образ Матері Божої і Матері земноі, образ України та образ Землі. Не кожна сучасна украінська акторка здатна на безмірний діапазон подібної художньоі поліфоніі. Не кожна. Мені здається, що Сили Небесні якось так розпорядилися, що майже відразу після театральної Землі" у Франкіаську, де Наталя грає Матір, трапився і її фільм "Мати апостолів", що на кожному міжнародному кінофестивалі, куди б цю стрічку не делегували від України, картина всюди отримує пристойні фестивальні нагороди.
Олег Цьона і до "Землі" завжди видавався актором потужним, талановитим (варто лише побачити його у виставі Кучинського "Ножі в курях") . Після "Землі" я сказав уголос, що це актор видатний і він на одній лінії акторської ваги, скажімо, поруч з Богданом Ступкою. І це не авторське перебільшення. Олег грає Стефаника зовні сухо і стримано, яким і має бути Батько, коли у його родині горе.