Текст Ольги Стельмашевської (голова експертної ради всеукраінс | Театр Мало Букв

Текст Ольги Стельмашевської (голова експертної ради всеукраінського фестивалю-премії ГРА) про "Калігулу" в Театрі імені Івана Франка


Цієї прем'єри і ролі Віталія Ажнова особисто я очікувала давно.

Те, що цей артист - явище в українському театрі, - було зрозуміло теж давно, навіть за його епізодичними ролями і ролями другого плану в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Потім з"явився Лопахін в Театрі "Актор" і стало зрозуміло, що головна роль на національній франківській сцені - лише питання часу.

І ось ця видатна роль і народилася у виставі "Калігула" Альбера Камю, яку поставив режисер Іван Уривський.

В принципі, навіть у воєнний час, у країні з нормально розвинутим культурним медіа-простором, - Віталій Ажнов мав би прокинутися новою театральною зіркою, як колись прокинувся Жерар Філіп у 1945 році, дебютувавши у першій постановці "Калігули" в Парижі.
Проте культурний сегмент наших ЗМІ - майже знищений.

А наш украінськицтеатр - - живий.

Випустити ТАКУ виставу під час війни, утриматись від усіх спокус тапасток, які розставляє текст і контекст - це звичайний героїзм талановитих, молодих і завзятих франківців.

Цього разу Уривський і Petro Bogomazov різко і, вочевидь свідомо відвернули від свого фірмового стилю, багатого на символи, знаки та асоціації.

Лапідарність, навіть певна сувора скупість сценічної мови "Калігули" - кардинально відрізняє і виділяє цю постановку серед вистав цього тандему. І це абсолютно виправданий хід, коли є Артист на головну роль з такими даними, унікальним даром і таким рідкісним відчуттям надскладних текстів і підтекстів.

Ажнов-Калігула - це вже той рівень європейського актора, який спирається на інтелект, колосальну роботу над собою і всередині себе, філігранне володіння майстерністю з надзвичайно тонко організованою психофізикою. На грані невловимості, але буквально приголомшливої ефективності й ефекту.
Таких артистів зазвичай театр народжує одиниці. Під час вистави ти не в силі відірвати очей від нього, кожного його емоційного і фізичного руху, буквально геніальних нюансів, з яких складена ця роль і цей образ.

Театр Франка знов здивував, зрезонував із часом і пішов першим на своєму фронті у контрнаступ. І здійснив черговий прорив. З чим щиро вітаю і театр і весь творчий склад "Калігули".

PS Як відомо, у "Калігулі" у двох складах на головній ролі є два талановиті актори - Віталій Ажнов та Олександр Рудинський. Гадаю, можуть бути дві різні вистави з двома різними виконавцями, але детальніше про це можна говорити після перегляду.