Ризики є в кожній ситуації. Але завжди є і можливості. Війна | Омелян Тарнавський

Ризики є в кожній ситуації. Але завжди є і можливості.

Війна триває. усрусії вірити не можна.
А нашій владі треба. В умовах воєнного часу це аксіома.

Українська влада приймає рішення на основі оцінки реальної міжнародної підтримки нашої боротьби і фактичних запасів зброї на складах. Вище військово-політичне керівництво країни чудово бачить справжню картину. Вона може відрізнятися від тієї, як уявляємо собі її ми.

Ніхто не здає національні інтереси України. Емоції зараз неправдиві. Відкладемо їх на другий план. Вони не дозволяють адекватно сприймати те, що, ймовірно, спланувала наша влада.

Але розказати прямо вона про це категорично не може і не має права, бо все піде шкереберть.

У мене інший статус, не владний і не представницький. А тому можу собі дозволити політ думок.

Я вбачаю у такій пропозиції Володимира Зеленського достатньо мудру стратегію, що спрямована на спробу реалізації поки що немислимого з боку усрусії плану:

зупинити активні бойові дії на території України і домогтися виведення рашистських військ з українських земель,

щоб не гинули саме наші люди, не відбувалося руйнування саме наших міст та важливої саме нашої інфраструктури.

Для усрусії вони ціни не мають, для нас усе це безцінне! Особливо люди! Адже в московії нічого з цього не відбувається. Якось потрібно змінити цю ситуацію, втративши якнайменше. Чом би не довгостроковою хитрістю?

Якщо цей задум вдасться реалізувати, то відтак ми отримаємо вигідні нам простір і можливості для різноманітних маневрів щодо оснащення ЗСУ новітнім озброєнням і посиленням дипломатії та міжнародної солідарності. Цим і займемося!

Без пострілів, ракет і російських неонацистів однозначно буде набагато легше вибудовувати нову реальність, яка потрібна нам, а не комусь.

Це могло б бути для нас своєрідним перегрупуванням у всіх значеннях слова. Але точно не є і не буде зрадою. Безумовно, якщо рухатися згідно з таким баченням.

Недаремно всюди, з уст представників нашої влади, звучить теза про те, що врешті-решт остаточне рішення — за українським народом, який прийме його на референдумі. Він неможливий без настання повноцінного і всеохоплюючого миру. А тимчасова домовленість про нього — це карт-бланш в руки українські владі.

Санкції проти рф лише набирають обертів, напруга на міжнародній арені зростає, чимало країн всерйоз висувають територіальні претензії рф, своєю навіть демонстративно піддатливою поведінкою усрусія вже вкотре демонструє власну слабкість. Перша ядерна квазі-держава! Друга армія світу! Все це ми мусимо використовувати для зміцнення нашої держави і для зміни поля бою! Гадаю, це і робиться. Однак без марних сподівань, що усрусія побігла все це виконувати!

Не очікуйте негайних правдивих відповідей від влади. Позаяк дуже складно собі уявити, аби зараз вийшов Володимир Олександрович і прямо всім розказав, що ми маємо намір делікатно наїб*ти московитів.

Зберігаймо спокій! Все буде Україна!