«Китай та ЄС мають стати стабілізуючим чинником у нестійкому с | Омелян Тарнавський

«Китай та ЄС мають стати стабілізуючим чинником у нестійкому світі», — заявив Сі Цзіньпін.

Зрозумілий меседж на тлі глобального протистояння рф і США та російсько-української війни як найжорсткішого прояву цього. Однак є нюанс: майже всі країни ЄС є членами організації НАТО, яку Китай бачить своїм ворогом (і навпаки).

Піднебесна, поза сумнівом, це розуміє, але так дає знати, що орієнтується на співпрацю із західними країнами не через військово-політичний альянс НАТО, а саме через економіко-політичний ЄС, який поки що не має військового компоненту (хоча спроби його додати були ще на початку 50-х рр. минулого сторіччя у вигляді ідеї Європейського Оборонного Співтовариства).

Однак парадокс у тому, що члени ЄС і НАТО — практично ті самі країни, з тим самим баченням геополітичної ситуації (за виключенням кількох). Єдина істотна відмінність — що в НАТО домінують і лідирують США, а в ЄС формально ні.

Цим ЄС якраз і більш прийнятний для Китаю, враховуючи те, що зовсім відмовитися від співпраці із країнами Європи він не може (крайні пару років Китай і США ділять перші місця у категорії «найбільший торговельний партнер ЄС»).

Однак китайці дуже наполегливо стараються максимально послабити роль і вплив США у Європі, натякаючи європейським націям, що, мовляв, годі бути під американцями.

А що пропонують натомість? Бути під китайцями? Це не підходить європейцям, які з американцями однієї крові (буквально). Тому питання зміни геополітичних пріоритетів для Європи зовсім не на часі. Бо НАТО є вже і зараз, хоч і з лідерством США (нейтральна конотація). Відвертатися від цього альянсу будь-якій країні-члену було б дуже недалекоглядно. Тож тримаються купи за те, що є.

А США не можуть цим не користатися, щоб масштабувати свою присутність в ключових європейських процесах.
Відтак ми спостерігатимемо за дедалі інтенсивнішою боротьбою США і Китаю «за Європу». Україна ж делікатно завоюватиме там своє лідерство.