Візит президентів Польщі, Литви, Латвії та Естонії до Україн | Омелян Тарнавський
Візит президентів Польщі, Литви, Латвії та Естонії до України є дуже символічним і знаковим та, як на мене, може стати історичним в недалекій перспективі.
Суспільства і політичні лідери цих дружніх нам країн абсолютно не на основі чуток усвідомлюють ризики і виклики, які перед ними стоять у зв’язку із агресивною політикою рф.
Вони всі в НАТО, але поки що цей військово-політичний блок жодного разу не застосовував 5 статтю Північно-Атлантичного договору, яка передбачає колективну відповідь на напад бодай на одну з держав-членів.
А тому, на мій погляд, наші друзі цілком небезпідставно (хоч і не надто публічно) стривожені питанням, а чи буде оперативною і достатньою реакція Альянсу у випадку інтервенції рашистських військ на їх територію. Позаяк потрібно лише декілька днів, аби згадані вище невеликі країни зазнали колосальних людських втрат, якщо росія нападе.
Особисто я не сумніваюся, що НАТО негайно активує 5 статтю. Ця організація лише на ній і тримається. У протилежному випадку вона втратила б своє значення і статус. Але озвучені питання дійсно болючі і актуальні для них, незважаючи на промовисті запевнення лідерів ключових держав-учасниць НАТО, що реакція буде миттєвою і жорсткою. Народну мудрість ніхто не скасовував. Їх тут дві: «на Бога надійся, а сам розум май»; «немає вічних друзів, вічними є лише інтереси».
Тому їх приїзд я пов’язую з двома моментами:
1. Це, однозначно, прояв солідарності і підтримки Україні.
2. Це пошук можливих варіантів для спільних дій з Україною на випадок агресії рф і щодо них.
Україна воює вже 9 рік, крайні 50 днів у повномасштабному зіткненні з армією московії. Ми вистояли, відбиваємо ворога і щоденно демонструємо міць своєї нації. У нас вже є бойовий досвід, якого не має жодна країна Європи, а мають одиниці у світі. Така стійкість не може не надихати інших, передовсім тих, які відчувають загрозу від рф. Ми поступово стаємо взірцем для багатьох держав. А тому до нас все частіше звертатимуться за підтримкою (стратегічною, зокрема).
Так, ми теж просимо, але у нас і в них зовсім різний зміст прохань. Зараз у нас ключовий запит такий: ви тисніть на Росію дипломатично і економічно, а нам дайте побільше зброї, щоб ми товкли їм пики фізично.
Таке наше позиціонування у глобальних процесах правильне. З об’єкта геополітики ми трансформуємося в суб’єкта. Завдяки нашим спільним діям.
У них же, як на мене, прохання можуть бути далекоглядними. Звучать десь так: «якщо московити нападуть на нас, давайте діяти згуртовано?»
Казати про те, що вони не покладаються на НАТО немає сенсу. Вони перестраховуються.
Фінам теж варто було б це зробити. Тому що Фінляндія може зазнати провокацій і навіть прямої воєнної агресії задовго до розгляду її заявки на вступ до НАТО. Неонацики кремля вже накопичують на кордоні з ними тяжку військову техніку. Нині для попереджувального залякування на тлі заяв фінської влади про конкретні плани вступу до НАТО. А відтак можуть й зовсім відкрити ще один фронт.
