22 червня — День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни — ї | Омелян Тарнавський

22 червня — День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни — її основної частини (1941-1945).

Саме у 41-му зіткнулися два кровожерливі тоталітарні режими, внаслідок чого Україна втратила мільйони своїх доньок і синів.

Радянські ідеологи назвали цей етап війни «великою вітчизняною», створивши міфологічне кліше для одурманення мас.

Але Совєцкій союз не був і не є нашою вітчизною. Ми лише, на превеликий жаль, силоміць були ув’язнені у його межах, та повсякчас думали і мріяли про Україну, за що страждали.

Ми — частина світу, а не обмеженого совка. Була німецько-радянська війна, а не вітчизняна.

Після глобальної перемоги у 45-му нацистсько-фашистські істоти знову подали свій голос. З тими ж гаслами і знаменами.

Гітлер здох, але знайшов реінкарнацію в тілі Путіна. Ідея кращості однієї наziї над іншою нацією передалася рашистам генетично — від гітлерівців через різні таємні домовленості (мабуть, не лише пакти підписували, а й забавлялися). Хоча вони намагаються це заперечити: це було спрогнозовано ще минулого століття.

Але історія циклічна. І в цій циклічності є приємні та не дуже приємні аспекти: опісля цієї війни буде перемога добра, проте зло потім знову про себе заявить. Й ми маємо бути до цього готовими.