Миші в бліндажах - це окрема глава окопного життя на війні. Здебільше ця глава про численні баталії та сумнівні перемоги двоногих а-ля "І більше мишей я не бачив...". Звичайно ж, як на війні, про використання незаконних методів типу гіркого полину, брудних шкарпеток або брутальних ударів прикладом по клейонці, за якою шарудять миші.
Ми з сусідом обрали іншу тактику. По-перше, встановили, що миша у нас лише одна. По-друге, охрестили її Веронікою. По-третє, почали класти печиво або галети на ніч під стелю. Сталося неймовірне! Вероніка перестала точити бревна бліндажу прямісінько над нашими головами, бігати по нашим обличчям та скидати на нас грудки землі. Вночі у нас встановилася благодатна сімейна тиша. Ми з сусідом спали, Вероніка - тихесенько хрумтіла печенькою.
Наразі, на жаль, встановлена ідилія добігає кінця. Нас перекидають на іншу ділянку донецької дуги. Вероніка вирішила залишитися вдома:)))
Аби максимально внести гармонію у стосунки Вероніки з майбутніми жильцями, ми залишили їм коротку інструкцію на стіні.
P.S. До чого це я? Залишайтеся людьми навіть на війні і буде вам мир і злагода поруч. Це реально працює:)))
— Олег Мартыненко
