«Коли я чую, що в ТЦК служать здорові лби. То завжди сміюсь. Тут всі поранені і ледве можуть ходити».
Це Руслан Жилінський. Його історія одна з сотень тисяч історій тих, хто прийшов захищати свою землю від ворога.
Працював за кордоном. Будував мости та дороги. В перші дні, як почалась війна повернувся в Україну і пішов добровольцем. Потрапив у склад 115 ОМБР. Став командиром відділення взводу снайперів.
Перше поранення під Сєвєродонецьком. Друге поранення під Купʼянськом.
Далі служба в ТЦК.
19 річний син також підписав контракт і служить.
Велика шана таким людям!
