Не можна дозволити війні осісти в окопах. «Найбільший ризик ок | Орестократія

Не можна дозволити війні осісти в окопах. «Найбільший ризик окопної війни в тому, що вона може затягнутися на роки», - Залужний для Economist

Хороша нагода подивитися на події останнього року війни очима главкома ЗСУ.   

  За 5-ть місяців контрнаступу Україна просунулася лише на 17 км. Росія 10-ть місяців воювала навколо Бахмута на сході, щоб «взяти місто 6х6 км». Нинішній рівень технологій поставив нас у глухий кут, тому потрібен величезний технологічний стрибок. «Глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде».

 Залужний вважав, що він може зупинити росію, знекровивши її війська. «Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 тис. загиблих. У будь-якій іншій країні такі жертви зупинили б війну».

 Українська армія повинна була просуватися зі швидкістю 30 км на добу, прориваючи рубежі російської оборони. «4-ох місяців мало вистачити, щоб ми дійшли до Криму, повоювали в Криму, повернулися з Криму і знову увійшли", — саркастично говорить Залужний. Натомість війська та техніка застрягають у мінних полях на підступах до Бахмута, а західну техніку розбивають російська артилерія та безпілотники. 

 «Спочатку я подумав, що з нашими командирами щось не так, тому змінив деяких із них. Тоді я подумав, може, наші бійці не придатні, тому переставив бійців у бригадах», – розповідає Залужний. Коли ці зміни не вплинули на ситуацію, головком наказав штабу «відкопати книгу», яку він колись бачив, будучи студентом військової академії в Україні — «Прорив укріплених ліній оборони» 1941 р., написано на основі аналізу битви І-ої світової війни: «І не пройшовши навіть половини підручника, я зрозумів: там описана сама та точка,  де ми знаходимося: як і тоді, рівень нашого технологічного розвитку сьогодні вводить в ступор і нас, і наших ворогів».

 Цю думку він зміцнив при відвідуванні Авдіївки. «Того дня на екранах наших моніторів ми бачили 140 російських машин, які горіли — знищених протягом 4-ох годин після того, як вони потрапили в зону обстрілу нашої артилерії». Тих, хто втікав, переслідували безпілотники. Така ж картина розгортається, коли українські війська намагаються наступати. На полі бою сучасні сенсори можуть визначити будь-яке зосередження сил, а сучасна високоточна зброя може його знищити. «Щоб вийти з глухого кута, нам потрібно щось нове, як-от порох, який винайшли китайці і яким ми досі вбиваємо один одного», — каже він.

 Вирішальним фактором буде не один новий винахід, а сукупність усіх технічних рішень, які вже є. Йдеться про інновації у безпілотниках, радіоелектронній боротьбі, протиартилерійських можливостях і обладнанні для розмінування, включаючи нове роботизовані рішення. «Нам потрібно використовувати потужність, закладену в нових технологіях». 

 Західні союзники надто обережно постачали Україні свої новітні технології та потужнішу зброю. Стримуючи постачання ракетних комплексів великої дальності та танків, Захід дозволив Росії перегрупуватися та налагодити оборону після раптового прориву в Харківській області на півночі та в Херсонській на півдні наприкінці 2022 року».

 Затримка з постачанням зброї нє основною причиною скрутного становища України. «Важливо розуміти, що цю війну неможливо виграти зброєю минулого покоління та застарілими методами», — наполягає він. Потрібен технологічний прорив, але немає ознак того, що він ось-ось трапиться. 

 Україна застрягла у тривалій війні, у якій Росія має перевагу. Водночас Україна не має іншого виходу, як зберегти ініціативу, продовжуючи наступ, навіть якщо вона просувається лише на кілька метрів на день. Падіння морального духу України та відмова Заходу від підтримки  – це саме те, на що розраховує пан Путін. А ще - на тривалу війну. 

Ця публікація - фрагмент великого ессе Валерія Залужного, оприлюдненого  Economist, в якому генерал змалював для західного читача своє бачення "маршруту української перемоги".