Вони взяли відповідальність! Час називати речі своїми імена | Основа майбутнього
Вони взяли відповідальність!
Час називати речі своїми іменами. Виховуючи покоління на міфах про «300 українських дітей", "кинуті напризволяще», «всі до одного загинули», ми ніколи не станемо нацією-переможцем.
Січень 1918 року. 5000 московських більшовиків ведуть наступ на Київ. Їх зустрічали кілька сотень українських вояків. Здебільшого це була молодь, випускники юнкерської школи (майбутні офіцери), студенти-добровольці та вільні козаки (серед них і ветерани Першої світової).
Всі вони знали про 10-кратну перевагу ворога, проте впевнено витримали кількагодинний бій.
Завдавши значних втрат і розібравши залізницю, вони, забравши вбитих і поранених, відступили до Києва, щоб готуватись до оборони столиці. Наступ більшовиків був затриманий на кілька днів. За цей час Україна отримала міжнародне визнання незалежності та дочекалась підтримки від німецької армії.
30 студентів під час відходу відстали і, потрапивши до рук озвірілих більшовиків, були жорстоко вбиті, а тіла їхні понівечені. Це безумовно Герої, яких урочисто перепоховали у Києві в березні 1918 року.
Трагедія чи звитяга? Питання риторичне. Ці факти викликають гордість і повагу до молодих українців, які захистили Незалежність. Крутянці здійснили подвиг. Завдали окупанту серйозного удару та засвідчили той факт, що за кожен метр української землі буде проливатись ворожа кров.
Молоді Герої Крут взяли відповідальність за Державу! Дякуємо за Чин!
P. S. На фото Аверкій Гончаренко, командир нашого війська під Крутами. Фото з часів Другої світової війни, в якій сотник пішов добровольцем в дивізію "Галичина"
