Треба зрозуміти, що статус складальницького центру у сучасному | Останній Капіталіст: База
Треба зрозуміти, що статус складальницького центру у сучасному світі не дає досягнути високого рівня розвитку. Переробляти продукцію може дуже багато країн. Але тільки розвинуті демократичні цивілізовані суспільства з міцними інститутами здатні створювати нові продукти, інновації, технології, бренди, просувати їх на світових ринках, ефективно управляти компаніями і підприємствами. Саме цим вони генерують собі додану вартість і високий рівень життя. Тоді як сам процес переробки чи наявність сировини не є основним.
Україна дуже багата на сировину, починаючи з металів і до аграрної сфери. І вважаючи на масштаби нашого населення хоча б, ми навряд чи зможемо колись стільки переробити. Тому ми залишатимемося великими експортерами того ж зерна чи олії навіть коли досягнемо куди вищих щаблів економічного розвитку. Головне отримані доходи правильно інвестувати в подальшу інтенсифікацію економіки. І ми це вже бачимо, як навколо нашої аграрки розростаються цілі кластери - починаючи від будівництва елеваторів і доріг, до фінансового сектору, будівництва нових портових терміналів, барж і досягнень у сфері IT чи робототехніки. Помітьте, тут не йде мова про те щоб переробити мільйон тон зерна і експортувати макарони! Це складно і навряд чи затребувано у світі, хоч з розвитком економіки і харчова промисловість зростатиме. Йде мова про інвестиції не обов'язково у переробку тієї сировини, яку експортуємо, а у розвиток суміжних галузей економіки, прямий чи опосердкований. Це база для подальшої ланцюгової реакції росту. Щоб вона продовжувалася, треба якісні інституційні умови і інтеграція та співпраця з передовими країнами Заходу.
Закінчуючи, хочемо зазначити всю абсурдність наведеної у дописі метафори. Насправді, кілограм заліза коштує далеко не 100 доларів! Це ціна близько тонни залізної руди, залежно від ситуації на ринку. Сталь же коштує десь 500-1000 доларів за тонну, що теж далеко від цих цифр. Про наведені приклади смішно й говорити. Давайте разом подумаємо логічно. Вага голки просто мізерна, скільки тонн сталі вистачить, для того щоб забезпечити навіть весь світовий попит на неї? Яке споживання у світі підков? Скільки сталі потрібно, щоб виготовити годинник? Скільки на світових ринках потребують високотехнологічних лазерів і скільки у них тієї сталі? Мова про десятки тисяч тон на все. Україна виробила 6,3 мільйона тон сталі за 2022 рік, навіть попри скорочення галузі на 70% через війну, це у десятки раз більше сировини. Навіть попри це, обмежуватися тільки сировиною у таких галузях це занадто примітивно. В першу чергу, як ми вже казали, потрібно встановити чи є попит на додаткову продукцію на цих ринках. А по друге, скільки інвестицій, яка інфраструктура, який персонал потрібні, коли це все окупиться і ще купу факторів. І тоді може виявитися, що різниця у прибутках в результаті зовсім не така разюча.
Отже, ми розуміємо, що цей допис робився просто з наміром подати у сприйнятливій формі чому додана вартість це важливо. Але виглядає як інфоциганство, просуваючи у суспільство хибні наративи про невикористаний потенціал нашої сировини. Насправді, не так важлива наявність чи відсутність сировини, її експорт чи переробка, як спроможність нації вибудовувати ефективні інституції та проявляти економічну активність, управляти, інвестувати, накопичувати і мультиплікувати капітали, створювати потрібне і унікальне, вибудовувати відносини з іншими високорокозвинутими країнами, враховувати різні фактори для різнобічного розвитку і шукати своє місце на глобальних ринках, як це доводять розвинуті країни і наші сусіди, Польща, Словаччина, балтійці, чехи і інші, які активно їх наздоганяють.
@OstanniyCapitalist_Baza
