В Андруховича є шикарний есей. Про доротного гуцула, котрого р | Ostap Drozdov

В Андруховича є шикарний есей. Про доротного гуцула, котрого рекрутували в австрійське військо і намагалися вчити муштрі.

Гуцул ніяк не міг запам’ятати імені свого вищого командування. Ним був архикнязь лицар Тосканський. Мовою оригіналу – ерцгерцог ріттер фон Тоскана. Коли капрал зажадав у гуцула повторити це ясновельможне ім’я, той випалив: "Ерц-герц-перц, ріпа з мотузками!".

Ерц-герц-перц – це пародіювання того, чого не здатен осягнути й досягнути.
Ерц-герц-перц – це повсюдна гра в патріотизм тими, хто всі ці десятиліття тут просто жив і нічим українським не переймався.
Ерц-герц-перц – це «Слава Україні» з уст учорашніх смоктальників із медведчуківських і мурєвських каналів.
Ерц-герц-перц – це «Героям слава» з уст учорашніх ригів.
Ерц-герц-перц – це корчити з себе воєнних стратегів, маючи досвід хіба що піонерської зарніци.
Ерц-герц-перц – це експлутатація патріотичного тренду з метою його монетизації.
Ерц-герц-перц – це те, ким ти не був, не намагався бути, але мус.
Ерц-герц-перц – це ріпа з мотузками.