Це не зовсім вишиванка. Це – вишивка, яку моя бабця вишила в тюрмі.
Вона датована
28 травня 1947 – день арешту. Бабці було
17 з половиною років. Очікуючи на депортацію в Сибір, вона потайки вишила цю вишивку за кілька тижнів. Нитки брала з чого завгодно: хусток, светрів інших в’язнів, підкладки куртки, спідниць. Цю вишивку вона ховала зіжмаканою в спідній білизні. Ця вишивка їхала з нею в
Красноярський край, була там 8 років і вернулася додому.
Над наївно зображеною Богородицею – незграбно вишитий текст: «
Мати Божа Неустанної Помочи ратуй мене». Знизу вишивка підписана: «
Спомин з тюрми».
Зараз ця вишивка, оправлена в простеньку рамку, висить достойно й вельможно в кімнаті 91-річної авторки. Живої, здорової, рухливої й незалежної. Висить нарівні з іконами.
Отаким є мій день вишиванки.
