З отим «Польща нападе й відбере Галичину» насмішили мене, чесн | Ostap Drozdov

З отим «Польща нападе й відбере Галичину» насмішили мене, чесне слово.

Так і уявляю немитих поляків на танках, які виносять із львівських помешкань унітази, скручені килими, плазмові екрани й спідню білизну для своїх Агнєшок та Ельжбєт. І заздрісні написи польською мовою на стінах окупованих особняків «Ви занадто добре живете».

Лише збочена уява патрушева, якому, таке враження, з Афаністану привезли свіжу порцію білого порошку для нюхання, могла намалювати солдата в мундирі НАТО, який шуруповертом відкручує дорожний знак Івано-Франківськ і вішає натомість Stanisławów.

Вдавати з себе божевільного можуть або справжні психи, або підступно розумні циніки. Я схиляюся до другого варіанту, з тією лише поправкою, що всі без винятку кремляді настільки відстали від реалій та суспільних настроїв в Україні – що з цієї бульбашки самообманів їм уже до скону не вибратись.

Ну яка Польща... Ну яке захоплення… Великий респект афганським наркотрафікам, але наступного разу в москву варто посилати щось менш психоделічне і вставляльне.

Польща нападе – це і не смішно, і не страшно, і не погрозливо, і не каламбурно. Це – безсило. Нема чим уже лякати. Зате є чим вдавати з себе божевільних.

Видатний філософ-парапсихолог Олдос Гакслі попереджав: Божевільні звертаються до самої суті людини - її пристрасті й інстинктів, і тому завжди є небезпека, що хтось за цим піде. Тому – не вестися на ці припадки божевілля.

Як писала Ліна Костенко, буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані – то вже навік.