У нас ніколи не було української влади. Української за генеало | Ostap Drozdov

У нас ніколи не було української влади. Української за генеалогією, історією родинного антикомуністичного спротиву, цінностями, світоглядом, культурною приналежністю.
Державу очолювали або нащадки гвалтівників, або нащадки упокорених.

Ще донедавна вони цілеспрямовано примітизували все українське в Україні. Усім владам усі 30 років залежало на тім, аби все українське виглядало злим, деструктивним, обмеженим, шароварним. Навіть слово «українство» вони завертали в ретроградність, із душком шевченкіани в кубанці на голові.

Кожна влада була зацікавлена, аби все українське виглядало неякісним, недолугим. Якщо укр.плакат – то на дешевому папері; якщо укр.журнал – то збідований; якщо укр.книга – то куцим накладом; якщо укр.музика – то сільського штибу; якщо укр.концерт – то з найбіднішими декораціями.

Так було дуже донедавна. І якби не протест «нарваних і чокнутих» - все йшло до того, що українське виглядало, як ота недоречна титровка на мультику «Ну погоди»: задля галочки, яка нервує й відволікає.

Усе докорінно змінилося, коли українство почало мислити великими масштабами. Воно стало модерним – назло всім, хто українському відводив нішу несмаку, потіхи й нудоти.
Українське утверджується всупереч усім, кому воно чуже.

Наступний крок – зробити українське єдиним стандартом у понівеченій, знеістореній, знекультуреній країні креолів.