Тарас Шевченко в пісочній анімації виглядає ось так, як на цьому відео.
Ним я відкривав
концерт до Дня Незалежності на Lviv Music Room 2 роки тому. Там ця пісочна анімація була щемливим інтро, а коли дивишся і слухаєш її окремо – вона є закінченим естетичним твором, який словами Шевченка так сильно й молекулярно промовляє до дня сьогоднішнього й воєнного, який мільйони людей змусив відчути,
що таке чужина.«
Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде —
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».Прошу всю свою українську органолептику налаштувати на ці кілька шевченківських хвилин пісочної анімації.
