Дуже гарно зайшов цей термін – омерта. Хай з моєї легкої руки | Ostap Drozdov

Дуже гарно зайшов цей термін – омерта. Хай з моєї легкої руки він живе собі далі й спрощує людям розуміння внутрішньої кухні їхнього милого міжсобойчика на Банковій. Сицилійська омерта, цей основоположний закон мовчання, це перехресне нерозголошення даних один про одного – вичерпно все описує.

У випадку з Портновим це прикривання один одного сягає немислимо цинічних масштабів. Бо коли вся країна замкнена на колодку – юрист межигірської мафії преспокійно перетинає угорський кордон і посилає повітряні факи країні, що зосталася позаду. Кажуть, телефонний номер Портнова замиготів у Москві. Сущі дрібниці.

Від влади маємо зеро коментарів, зеро реакції, зеро пояснень. Досі. Хоча минуло півтора місяці. Ну бо нашо пояснювати очевидне? В рота набирають воду лише для того, аби не розхлюпалось. Бо є про що мовчати.

Про таємниче виділення охорони Нацгвардії на будинок архіважливого Портнова в перші дні вторгнення. Про співпрацю Портнова з офісом президента в статусі негласного консультанта по низці репресійних і політично вмотивованих справ. Про цей ляпасоподібний перетин кордону.

Кого про це питати? Там же глухо. Там тупик. Партизанське мовчання влади стосовно дозволеної втечі ворога видає в ній співучасницю. Але кого про це питати?