Вся історія з зерном упирається в просте питання: яку серйозну | Ostap Drozdov

Вся історія з зерном упирається в просте питання: яку серйозну БЕЗПЕКОВУ вигоду ми маємо від розблокування портів і майбутнього розмінування прибережного маршруту?

Наголошую на слові «безпекову» - бо під час відкритої фази війни інші бенефіти не розглядаються. Більше того, будь-який інший бенефіт, окрім безпекового, взагалі недопустимий.

З огляду на ранкові обстріли припортової зони Одеси питання постає ще більш руба: конкретно яким чином наша роль сировинного донора була конвертована в потужну безпекову вигоду?

Оскільки нам не кажуть повної картини домовленостей (і не скоро скажуть, бо це не є справа смердів цікавитися діяльністю богів), то доведеться уважно спостерігати за наступними подіями. Можливо, зерно й дійсно вернеться нам зброєю в еквіваленті тонна до тонни. Можливо, крім конвою до кораблів, світова спільнота приставить також і дуло до скроні росії-терориста.

Ну а поки видимих ознак безпекової вигоди нема, то станом на зараз росія виглядає переможцем у цій темі. З часу вторгнення з’явився перший міжнародний документ із легітимним підписом рф. Підсанкційний міністр війни й терору шойгу на рівні зі світовими лідерами візує міжнародні документи. Це на майбутнє відкриває перемовницький процес і легітимацію росії на ньому.

Навіть попри демонстративні обстріли цієї ночі. Тому що зернова угода не прив’язана до війни. Ніяк. Такий висновок випливає і з тексту, і з дій раші. У цьому й справа - зернова угода мала бути прив’язана. В цьому полягав національний інтерес – прив’язати зерно до війни, збіжжя до безпеки.

Якщо цього не було зроблено на старті – то можна привітати всіх, крім себе. Якщо ж це не так – то з нетерпінням чекаємо бодай натяків на те, що це не так.