Це називається самоуправство. Більш семантичний аналог – сваві | Ostap Drozdov

Це називається самоуправство. Більш семантичний аналог – свавілля: своя воля й більш нічого.

Це коли тебе ніхто не контролює, ти нікому не підзвітний, відтак не береш до уваги нічию думку, попираєш законність і дієш на власний розсуд без огляду на жодні правові чи моральні дисциплінатори.

Свавілля неминуче призводить до самовладдя, а воно є феноменом пограничним між узурпацією, культом особистості, вибірковістю підходів і егоїстичного тлученння, що є і що не є суспільним благом. Свавілля народжується з незагнузданої свободи й безкарності. Відсутність ризиків у правителя неодмінно породить своєвільність.

Заземляючи поняття самоуправства й свавілля на укр.реалії, я би поставив контрольне питання: чи народ (єдине джерело влади) знає, ЩО робить влада, які рішення вона приймає по доленосних питаннях, що в неї в голові й планах? І головне: чи є на це вплив? Бодай якийсь.

Це не риторичні питання – це тестові питання на демократію, пряму й делеговану. Оскільки НІХТО в країні не знає, ЩО робить влада, а про рішення дізнається пост-фактум випадково з інтернету – отже, свавілля в розпалі, самоуправство в апогеї.

Прийняття найвищих державних рішень відбувається в абсолютній табуїзованій тиші. Впливу на це не має ніхто. Прошу звикати. Тепер буде тільки так.