Я зумисне не встрявав у розбурханий нурт срачів довкола фотосе | Ostap Drozdov

Я зумисне не встрявав у розбурханий нурт срачів довкола фотосесії шостої першої леді для глянцю Vogue.

Є дві причини мого тотального спокою стосовно цих фото. Перша: я вважаю жлобством обмусолювати зовнішність , пози, зачіски, одяг – усе-таки мусить бути повага до елементарних речей благопристойності. Сам факт дискусій про ширину розставлених ніг мене дратує. Від цього віє нездоровим пуританством, а я людина надзвичайно широких поглядів.

Є друга й основна причина, чому я мовчу про цю фотосесію. Я її бачив. Я її уважно й докладно розглянув. Саме тому не маю що сказати. Вона порожня. Там нема про що говорити. Прохолодне, беземоційне, бездушне, без жодної живої зачіпки позування – це все, що я побачив й абсолютно нічого не відчув.

Подивився, як на манекенів, перелистав, побачив порожнечу і пішов собі далі. Мішок із піском або ж каркас зруйнованого літака промовили до мене більше, ніж людина в кадрі. Тут нічого особистого. Це питання суб’єктивних смаків. Хтось любить дико постановочні фото (це дуже впадає в око), а хтось навпаки цінує живість.

А я побачив мішки з піском і каркас зруйнованого літака. Вони є чистою й непідробною органікою нашої війни. Все решта – зайве, наносне, вторинне.

Думаю, секрет успіху цих фотографій – у нездоланній, волаючій, пронизливій силі декорацій. Вони – головні зірки модного журналу Vogue.