Масове вбивство в Оленівці поклало край міфу про «евакуацію» а | Ostap Drozdov

Масове вбивство в Оленівці поклало край міфу про «евакуацію» азовців.

Як би й чим би не прикривалися зараз владоможці – то була здача в полон. Насправді люди розуміли це й тоді. Просто з поваги до чутливості теми люди кусали себе за язика казати прямо, що це була здача в полон від безвиході. Чи то пак від провалу вищого керівництва.

Вирішальну роль зіграло відеозвернення азовців, які попросили суспільство мовчати по цій темі. З міркувань «не нашкодити» вся країна зашила собі рот, хоча все розуміла. Жевріла надійка на те, що так звана «евакуація в полон» містить під собою невидиму частину в вигляді домовленостей про майбутній обмін.

Деяким родичам азовців я ще тоді казав: поки ваші хлопці самі мовчать та інших просять мовчати – доти ваше биття на сполох виглядає жіночою істерикою, тому його не почують. Так і сталось. І вже ніхто не дізнається закулісся цієї трагедії.

Якщо їм давали безпричинні ілюзії щодо обміну, то я не знаю, як це можна назвати. Якщо їх свідомо просили заспокоїти обурений народ заради своїх рейтингів та героїчних образів, то я теж не знаю, як це можна назвати.

Міф про «евакуацію» згорів заживо. Він вчить, що заколисувальна відмова називати речі своїми іменами, якими б поразковими вони не були, пізніше обертається потроєним болем і шоком. Неспроможність дивитися правді в вічі пізніше обертається примусом дивитися на катування.

Ми думали про «не нашкодити», а дехто думав, як відбрехатися. Вдалось. І я не знаю, як це назвати.