Перший пішов - корабель із зерном, до якого (тепер це очевидно | Ostap Drozdov

Перший пішов - корабель із зерном, до якого (тепер це очевидно) ніякого стосунку не має ні війна, ні публічна кастрація полонених, ні масове вбивство азовців у колонії, ні демонстративні обстріли південних міст. Це – просто бізнес, а війна тут – у ролі геть небажаного пункту про форс-мажор.

У день підписання зернової угоди я для самого себе сформулював одне-єдине питання: яку БЕЗПЕКОВУ вигоду отримає Україна від деблокації портів і вивозу збіжжя? Мені тоді здавалося, що ставити одноголосний акцент на слові «безпекову» - це єдиноправильна аксіома, бо під час війни інші вигоди не розглядаються, радше будь-яка інша вигода, крім безпекової, дурно пахне.

Відтоді минуло більше тижня. Русотерористи встигли за цей час обстріляти припортову зону Одеси, зробити решето з Миколаєва, опублікувати відео з мордуванням азовця, його побратимів показово спалити – тож від того набуває більш кривавого відтінку все те ж питання: яким чином наша роль сировинного донора була конвертована в потужну безпекову вигоду?

Після ескалації звірств виконання зернової угоди має лише валютний бенефіт. Поповнення казни – ось і вся угода. Ось і початок нової віхи, де укр.економіка всередині країни лежить від повної залежності від війни, а експортна зовнішня економіка ніяк не прив’язана до війни й торгів за власну безпеку. Внутрішній бізнесмен хай банкрутує через війну, а зовнішній експортер хай далі заробляє попри війну.

Такий висновок напрошується. Бо наразі нема ні найменшого натяку на бодай якусь безпекову вигоду від вивозу зерна. Бодай якусь.