День батька цього року відчувається по-іншому.
Сьогодні наші діти - діти війни. Вони змінились, виросли не по роках. В них зовсім інші інтереси - малюють танки, знають назви ракет, мріють про мирне небо над нашою країною. Син, до прикладу, сходу підхоплює слова “Червоної калини” чи гімну України, та знає всі озброєння, які можуть знищити ворога найбільш ефективно.
Кожного дня я щасливий, що вони поруч зі мною. А багато хто з батьків, які зараз на фронті, мріють лише про те, щоб знов побачити своїх дітей.
Великий подарунок долі - бути батьком. Великий виклик - бути ним під час війни. Хочу лише одного, щоб діти та батьки не втрачали один одного та, як і раніше, проживали своє мирне життя, передаючи досвід, даруючи любов та посмішки.
