З Міжнародним днем рідної мови нас! Хочемо почати з нагадува | Підслухано в КНЛУ
З Міжнародним днем рідної мови нас!
Хочемо почати з нагадування про те, що українська - це мова, яка вистояла попри всі намагання знищити її. І ні, друзі, це не страждання, "яких усім вже по горло і взагалі варто писати про щось веселе". Це - наша історія, через яку не треба плакати, натомість знати і пам'ятати її потрібно. Так склалося, і від цього не втечеш. Та і завжди краще будувати майбутнє, а не втікати від чогось.
Українську мову, наш генетичний код, називали колись по-різному: козацька, руська, русинська, простонародна... Її принижували та насміхалися з неї. Забороняли (ремарка: заздрили її красі та могутності, от і казилися), і спроби вбити її вражають своїми масштабами: заборона творів і книгодрукування, показу вистав українською, заміщення її в освітніх закладах російською, вилучення текстів, переслідування та вбивства митців, учителів та загалом діячів, які пропагували українську. Та і взагалі можемо говорити про намагання максимально стерти нашу мову звідусіль різноманітними, будь-якими способами. І якщо можна було ненадовго закрити нам рота, бо ми були слабші "фізично", то нашій духовній силі заздритиме кожен, адже нас не зламали. Наша мова і ми в ній (можна і навпаки, ми і наша мова в нас) перемогли. Знайшли в собі сили, бо такі ми є. Щоразу вставали з колін.
Українці неймовірно різні та багатогранні, але їм є довкола чого об'єднуватися. Мова, яка в нашому випадку стільки всього пережила - це найважливіше, що маємо, бо нею ми живемо: спілкуємося, любимо, пишемо, думаємо. Дуже хочеться, аби кожен усвідомлював усю цю цінність.
Давайте любити та цінувати своє. Нехай ми (наші люди, історії, книги, пісні...) торкатимемось сердець по всьому світу, бо ми класні.
