- Чи можна вважати російськомовних українських блогерів україн | Вісті озерця

- Чи можна вважати російськомовних українських блогерів українськими?

- В залежності від того, як визначити українськість. Наприклад, можна спитати в блогера - чи є він українським, і зарахувати це як валідну відповідь. Але нам би це навряд підійшло, адже якби ви спитали в Богдана Хмельницького: "Богдасику, чи ти українець?", він би відповів, що він, як і всі шляхтичі Речі Посполитої, "нащадок сарматів" (у них була така теорія).

Тому ми зазвичай зараховуємо в українці за зовнішніми ознаками. Іншими словами - записуємо заднім числом. Навіщо ми це робимо? Насправді, це просто питання іміджу. Мовляв, подивіться які українці, зокрема я, крутезні. От наприклад, Хвильовий - крутий письменник, українці бачиш які круті, і я крутий, і держава моя крута. Так і будуються національні міфи. І ніякого іншого сенсу в такому записуванні заднім числом я не бачу.

Можна сказати, що мовляв - але ж от об'єктивні характеристики, за якими ми це поняття виділяємо. От за ними ці люди українці, ми просто це констатуємо. Але на це є проста відповідь: поняття створюються як частина методологічного апарату, умовно, нам треба щось осмислити, от ми і ввели це поняття, аби було чим мислити.

І от сам термін українці несе нейтральне навантаження для науковців, бо його задача - визначити певну соціо-політичну реалію. А коли ми говоримо українці в емоційному піднесенні, виражаючи особливу прихильність цьому народу, або ненависть до нього, або зацікавлення ним, то ми вже мислимо не тих, наукових, українців, а якихось інших. Таких, які є частиною національного міфу, а не просто сухим поняттям.

А який сенс національного міфу? В консолідації групи. Можливо пані Тетяна хоче консолідувати тих україномовних українців, які вважають, що російськомовні українці - не зовсім українці.

Але я вважаю, що консолідуватися треба навколо всіх громадян України. Тому що Україна, повторюся - це не мова, вишивані сорочки і зелені жупанчики. Україна - це чиновничий апарат, силові структури, суд і законодавчі органи. Без мови Україна існувати може, і може цю мову скільки завгодно відроджувати чи навпаки - забувати (за бажанням). А от без силових структур, суду і законодавчих органів України не існує. І майбутнє цих структур визначають, люди, що мають паспорт з українською печаткою. Принаймні, значна більшість цих людей.

Нечисельні групи громадян на цю ситуацію впливають мало. А от чисельні, наприклад російськомовні - впливають сильно. Тому нечисельну групу (наприклад злочинців) можна тиснути скільки завгодно - що вже їм. Хоча і тут є ряд обмежень, досить розумних. Але з чисельними групами, зокрема з російськомовними, позаяк нам треба існувати з ними поряд, потрібно працювати, не намагаючись їх виписувати з українців.

Тим більше враховуючи те, що я вже зазначав - російськомовний блогер, який живе в Україні, привозитиме гроші в Україну. Багровську російську максиму: сила в правді, треба завжди доповнювати: сила в правді, а сила в бабках, а бабки - в товарі. Знайшли тут мову?