#болото_ідеологічне Етичні питання до дніпровського вбивці. | Вісті озерця

#болото_ідеологічне

Етичні питання до дніпровського вбивці.

Вчора в одному з чатіків запропонували цікаву етичну дихотомію. Люди, мовляв, зачасту коментують ці події з двох полюсів.

1. Загнані ставлять себе на місце "загнаного" строковика, бо відчувають, що можуть стати жертвами всяких страшних бОулінгів і знущань. І тому їм легше поставити себе на місце цього Артемія. (А шо якшо мене щас в армію заберуть і там блять будуть пиздити і ноччу обісцють, шо ж робить, це ж я їх всіх сволочєй розстріляю).

2. Не загнані пишуть про "расстрєлять" і "на кол", бо бояться, що попадуть під приціл згаданого неадеквата. Тому що їм легше поставити себе на місце загиблих солдат. (А шо якшо Васьок, якого ми називали Пісьою, бо він в школі козявки їв, візьме лопату-грабарку і голови нам позносе).

Це наштовхнуло мене на от які цікаві роздуми щодо цієї проблеми. Чи можна ставитися зі співчуттям одразу до всіх сторін, які втягнуті в ситуацію? Це тим більш актуально, бо наша пенітиціарна система побудована якраз на принципах співчуття до всіх, тобто ми ж злочинців не караємо, а перевиховуємо, і оце все. Ну принаймні принцип такий, реалізація дещо інша, хоча з часом і реалізація наближається до цього принципу.

Так от, рівень співчуття до людини, яка вчинила щось погане, як вважається, має залежати від того, наскільки ця людина реально винна. Вина людини залежить від того, наскільки погане діяння було саме її рішенням, а не впливом зовнішніх чинників. Тобто питання в тому, наскільки людина могла відвернути вчинення цього діяння.

Це, у свою чергу, напряму залежить від того, наскільки ми віримо в свободу волі. Тобто наскільки наші якості і рішення детерміновані чимось зовнішнім, а наскільки це ми самі приймаємо рішення. Тобто умовно дилема така: або "Артемій конкретно рішив буть мразотой, так шо получай" або "Вся його поведінка детермінована вихованням в дитинстві, юності, соціоекономічними умовами і так далі, так што прєступнік ето всє ми, жалко (у пчьолкі)". Ну і ще є палітра варіантів між цими полюсами.

Тобто нам досі невідомо, наскільки все життя детерміноване зовнішніми чинниками, то нам невідомий і ступінь вини кожної людини. А значить точно сказати - хтось реально винен чи ні - нереально. Але є чотири варіанти:

1. Або він заслуговує співчуття, але ми не співчуваємо.
2. Або він заслуговує співчуття і ми не співчуваємо.
3. Або він заслуговує співчуття, і ми співчуваємо.
2. Або він заслуговує співчуття, і ми співчуваємо.

В кінцевому рахунку, все залежить від того, що саме для вас потенційно більша проблема - не поспівчувати тому, хто на це заслужив, або поспівчувати тому, хто цього не заслужив. Я, особисто, більше парюся щодо того, щоб випадково не поспівчувати там, де це заслужено. І тому як на мене, співчувати резонно обом сторонам.

Але я православний, а значить "ненавидіти не грішника, а гріх" і всі діла при визнанні свободи волі. Артемію бажаю чесного суда і заслуженного покарання. Загиблим - земля пухом. І ще, у всіх їх є матері, які заслужили на допомогу від держави і усіх оточуючих. Пораненим - швидкого одужання, дівчина Жанна, яка була найтяжча, вже, до речі, прийшла до тями.