#болото_моє Від підвалу, де ротнік з утра дістає нам сонце, Д | Вісті озерця

#болото_моє

Від підвалу, де ротнік з утра дістає нам сонце,
До той точки, куди з КСП нам привозять бк,
Мене, трьохсотого, (може сон це?)
Мене: контужений, перебита рука,

Через все це згоріле, кирпичне і трав'яне -
Переведи мене.

Держи, бо впаду, розстелюся: броня, каремат,
Каска, підсумки, пачки 5,45,
Ремінь, талани, кітель і калашмат,
Я ляжу розібраний, попрошу опять:

Даже землю тут випалено огнем -
Не бросай мене.

Ти знаєш, тільки тоді як воно пригребе,
Стане важно тобі шоб на світі був ти,
Шоб грязного, в маслі і крові тебе,
Шоб спасли, чи спасали, чи хоть би питались спасти.

Мій Бог, як не зробиш - мамочка прокляне:
Сохрани мене.

Не щитая цього, нічого не хочу: все пропаде і вигніє.
Ваша пам'ять не треба, на кажде дякую - псом гарчатиму.
Хай тільки на карті боїв останеться лінія,
Яку ми прочертили зубами й лопатами.

А тепер:

Як рану, як струп, як мєсто больне -
Забувай мене.