#читаємоПсалтир (щодня о 22-й) 47 псалом Пісня синів Кореєвих | Padre Poltava
#читаємоПсалтир (щодня о 22-й)
47 псалом
Пісня синів Кореєвих.
1-2 Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його.
3 Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого.
4 Бог у храмі Своєму знаний як захисник,
5 бо ось зібралися царі, зійшлися докупи,
6 побачили, здивувалися, злякалися і відступили.
7 Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин.
8 Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські.
9 Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки.
10 Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого.
11 Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя.
12 Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи].
13 Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його,
14 зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім.
15 Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку.
48 псалом
Начальнику хору.
Синів Кореєвих.
Псалом.
1-2 Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
3 І прості, і знані, і багаті, й убогі.
4 Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
5 Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
6 Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
7 Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
8 Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
9 Дорога́ ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
10 щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
11 Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
12 Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
13 І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
14 Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
15 Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
16 Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
17 Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
18 Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
19 Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
20 але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
21 Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
