#ранковеЄвангеліє (Івана 11.1-44) Смерть і воскресіння Лазаря | Padre Poltava
#ранковеЄвангеліє (Івана 11.1-44)
Смерть і воскресіння Лазаря
1 Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.
2 Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.
3Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.
4 Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!
5 Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
6 Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.
7 Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею!
8 А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш?
9 Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу.
10 Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!
11 Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.
12 А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!
13 Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.
14 Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер;
15 і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.
16 Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!
17 Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі.
18 Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,
19 тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.
20 Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.
21 Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат.
22 Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.
23 Ісус каже їй: Твій брат воскресне!
24 Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня.
25 Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити.
26 І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це?
27 Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ.
28 Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!
29 Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,
30 оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта.
31 А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.
32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!
33 Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився.
34 І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь!
35 Ісус заплакав.
36 А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його!
37 Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
38 Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь.
39 Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!
40 Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу?
41 Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене.
42 Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав!
43 Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!
44 І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.
