#читаємоПсалтир (щодня о 22-й) Псалом 77 (закінчення) 50 Від | Padre Poltava
#читаємоПсалтир (щодня о 22-й)
Псалом 77 (закінчення)
50 Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
51 Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
52 І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
53 Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
54 І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
55 Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
56 Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
57 Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
58 Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
59 Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
60 Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
61 І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
62 Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
63 Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
64 Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
65 Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
66 І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
67 Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
68 А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
69 І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
70 І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
71 Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
72 І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.
78 псалом
Псалом Асафа.
1 Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну.
2 Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним.
3 Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх.
4 Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас.
5 Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє?
6 Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають.
7 Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили.
8 Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми.
9 Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого.
10 Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх.
11 Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть.
12 Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи.
13 А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою.
