На годиннику 6 ранку. Я повільно прокидаюся. За вікном дощ. | Padre Poltava
На годиннику 6 ранку. Я повільно прокидаюся.
За вікном дощ. Дощ – це не сніг, значить на дворі досить тепло.
Прокидаюсь я не просто так. Я збираюсь на службу до храму. Сьогодні субота а значить літургія пройде спокійно, без великої кількості сповідників та суєти.
Вже третій десяток років я стою біля Престолу Господа.
Вже третій десяток років таким чином я приймаю служіння від Нього. Це не я служу. Це Господь служить мені, а через мене іншим.
Людині, для звернення до Господа, посередників не потрібно, а от Богу посередник необхідний, бо Бог смиренно ставиться до Свого творіння, і тому обирає нас, священиків, щоби ми виносили народу від Престолу Чашу з Його Тілом та Кров’ю .
І от я прокидаюся о 6-й ранку, вже незчисленну кількість разів, щоби Бог служив нам, щоби винести Чашу Причастя, щоби вино Царства плескалося у душах вірних.
Хтось може назвати це черговим днем байбака, мовляв, ну чого роками робити одні ті самі речі! На це я можу відповісти: «А ти відкрий Євангеліє" (це потрібно читати з інтонацією «а ти купи слона»). Є купа причин не заглядати в оту стару єврейську книжку. А ти відкрий і повільно прочитай. Ось тоді ти справді вишкрябаєшся зі свого безкінечного дня байбака, де ти ходиш по колу захоплення своєю «адекватністю», «логічністю», «розумністю», «зрілістю». Відкрий Євангеліє. Зламай систему. Спробуй дати Богу послужити тобі.
Ранок перемагає ніч. Майже зимовий дощ стукає у моє підвіконня. Я прокидаюся, бо мене чекає смиренний Бог і Він хоче послужити мені та кожному, хто Йому дозволить.
