Не віриться, але минув цілий рік. Він став для всіх нас роко | Пані Вчителька

Не віриться, але минув цілий рік.

Він став для всіх нас роком болю, втрат, випробувань, ствердження, віри, надії й любові.
За цей рік ми відчули, що таке єдність. Зрозуміли, хто ми, яке наше призначення.
Здавалося, що лютий не може тривати більше, ніж 28 днів, але війна це спростувала.
Уже рік ми боремось проти холоду, розрухи й смерті. Ми воюємо за життя й відродження.

Так, сьогодні досі є ті, хто боїться чи хоче залишитись осторонь. Є чимало й тих, для кого "нєт разніци", якою мовою розмовляти, чиї пісні слухати, чиї тексти читати, чиї фільми дивитися. Але мине ще трошки часу, і між нами не залишиться тих, у кого ця війна, ці сусіди, ця культура не забрала б близьких людей. От тоді, можливо, наша нація остаточно переродиться. Кожен нарешті зрозуміє, хто є хто, кому куди йти, а кому краще стулити пельку. Всі затямлять, якою високою може бути ціна перемоги.

Сподіваюся, всім нам вдасться стати свідками цього переродження.
А нині...
Лютий.
А нині...
Тривоги.
А нині..
Ми б'ємося.

Слава Україні!