Поліанна - дівчинка з провінційної Америки початку 20 століття | Пані - український інтернет-журнал

Поліанна - дівчинка з провінційної Америки початку 20 століття, сирота, яка в ранньому віці втратила матір, а тепер ще й улюбленого батька, скромного священника. Вона переїжджає до єдиної родички - тітки Поллі, яка сприймає племінницю як тягар й погоджується взяти на виховання виключно з почуття обов'язку.
Однак дівчинка не сумує і йде напролом.
Вона не помічає тітчиного невдоволення (або вдає, що не помічає), багато базікає й все робить по-своєму, порушуючи всі можливі правила етикету, часто висловлює захоплення й дуже рідко плаче, згадуючи про свого улюбленого татка. І підкорює серця всіх довкола.
Так, наприклад, служниця Ненсі проймається до Поліанни любов'ю й співчуттям, особливо, коли та розповідає їй про гру, в яку грає щодня.
Називається гра – «Знайди радість». Її сенс - спробувати знайти радість у тому, що є. Навіть у сумному та нецікавому. Поліанну навчив у неї грати улюблений татко.
Будучи бідним священником, він нечасто мав нагоду побалувати доньку. Зазвичай все, що діставалося Поліанні, дарували благодійники, й дівчинка мріяла, щоб хтось добросердний прислав їй ляльку.
І ось одного разу прийшла посилка, в якій ляльки не було, але були... дитячі милиці. Благодійниця написала, що ляльки в неї немає, але ось є милиці - може, якійсь дитині знадобляться. Розповідаючи про це служниці, Поліанна підмітила, що і тут їй вдалося зіграти в улюблену гру. Ненсі здивувалася:
- Боже милостивий! Яка радість може бути в милицях? Отримати в подарунок милиці, коли мрієш про ляльку!
На що у відповідь почула:
- Це ж так просто! Радість у тому, що вони вам не потрібні, - переможно проголосила Поліанна. - Розумієте? Зовсім не потрібні!

Гра «Знайди радість» з «Поліанни»: як добути радість із милиць, отриманих у подарунок замість ляльки