2021-09-24 08:47:20
я тримався руками за металеві завитки оздоблення балкону. вирішив не стрибати вниз стрімголов, а впасти від того, що не вистачає сил у руках.
мене побачила якась дівчина з довгою косою. дивитися на неї було незручно, але я зрозумів, що вона вирішила комусь зателефонувати. через декілька хвилин приїхали пожежники і зняли мене звідти. чомусь цього разу не виходило навіть злитися через зіпсовані плани. залишившись на одинці, зі хвилину ми просто розглядали одне одного, а потім незграбно і ніяково познайомилися. Гануся Володимирівна. дівчина навчається на другому курсі фіз.мату. я не вдавався в подробиці, щоб не здатися занадто допитливим у перший же день. її очі похмурого дощового неба не дивилися на мене осудливо, навпаки простежувалась цікавість і щире бажання підтримати. трохи пройшовши мощеними вуличками міста, ми домовилися зустрітися завтра.
постійно у спогадах я хапався за її приємний аромат парфумів, прокручував можливий сценарій діалогу і по-дитячому надіявся на продовження спілкування.
у той день Ганна була одягнена у теплу в'язану сукню і кросівки. не сумніваюсь, що так вона точно не замерзне від жовтневої свіжості.
від того вівторка ми стали часто гуляти разом, а згодом і чекати одне одного після пар.
якось у котячому кафе, яке взагалі не підходить для серйозних розмов, я у подробицях розказав свою історію. не передати словами, наскільки сильно хвилювався тоді. здалося, що навіть коти, відчувши мої почуття, старалися обходити наш столик.
дівчина потиснула мені руку, як бувалому воїну на полі життя, а потім, притягнувши до себе, міцно обійняла. ці обійми були схожі теплий, зігріваючий чай, з ніг до голови по моєму тілу розлилося ніжне тепло. я не хотів його втрачати, ділити з кимось.
згодом навіть після сварок чи явних непорозумінь, ми, тримаючись за руки, йшли кудись. не стільки важливо куди саме несли ноги, головне, що разом.
у її м'якому, на перший погляд, характері була захована сталь, яка не один раз рятувала у скрутах. я пам'ятаю, що на лобі є маленький відбиток колеса, який вона отримала, падаючи з велосипеда.
кожен її вигин тіла, манера тримати себе на людях, жага до пізнання і точність, з якою Ганна дивилась на цей світ змушували мене потихеньку врачати голову.
одного ранку ми прокинулись удвох у квартирі її батьків.
(це чорновий варіант, який потребує багато редагування)
#mind
12 viewsnauyta, edited 05:47
П
