Друзі, знаєте, є такий вислів "Людина пізнається у війні". З самого початку війни, я співпрацюю, а скоро вже й офіційно буду в 8 полку ССО. Служить там також мій друг, власне, який і підштовхнув мене волонтерити. Довгі, майже, пять місяців я надсилав різного роду допомогу цим чудовим людям: броніки, шоломи, приціли, БПЛА, рюкзаки, протигази, оптику, тепловізори, нічне бачення, берці, форму, обвіси, дрони, Старлінки, автомобілі, автобус, рації, генератори, баггі, буси. Та навіть сам возив то. Це надзвичайний досвід, та колосальна відповідальність. І так як я знаю цю людину дуже давно, так, як ми дружимо ще з першого курсу (а ми на хвилиночку вже трохи постарші чоловічки) то самі ж розумієте, бувало всяке, і радість і сум і сварились майже на рік, шо взагалі не говорили, і заблокували один одного всюди. Ну, але, я не дарма почав цей пост з фрази "Людина пізнається у війні".
Сьогодні ми зустрілись і я вдів на руку собі отакий браслет і йому і сказав одну фразу: "Носи то завжди! Знімемо тільки після нашої перемоги!".
бус, який ми нині купили і два старінка менш емоційніші за цей момент.
Зараз він трьохсотий і проходить реабілітацію, але обовязково одразу повернеться на фронт. І я буду знати, що десь там, мій друг, пиздує кучерявих ваньок з таким самим браслетом, як в мене, а я тут збираю кучеряві фінанси, щоб ми могли максимально забезпечувати 8 полк ССО.
Любіть друзів!
Цінуйте друзів!
Людина пізнається у війні!
