Сьогодні на зустрічі з головними редакторами російських проп | Філіжанка ✙
Сьогодні на зустрічі з головними редакторами російських пропагандиських помийок, Путін сказав, що «Москва не кине Донбас не зважаючи ні на що». Це ще один доказ того, що Росія ніколи не залишить Україну в спокої. Дехто може сказати, що це лише Путін і його прихильники дотримуються такої думки, а от є опозиційний Навальний й інші «хороші рускіє», з якими можна про щось говорити.
Проте прихильники так званих російських опозиціонерів не люблять, коли ти вказуєш їм на імперську сутність навіть найліберальнішого руского. Наприклад, Навальний під час російсько-грузинської війни жорство висловлювався про дії Грузії і називав грузинів «гризунами». На його думку, коли на твою країну нападає Росія, ти повинен здатись, а не відстоювати своє. Також для Навального «Крим не бутреброд з ковбасою, щоб його туди-сюди повертати». Він не раз підкреслював свою імперську сутність заявами про прихильність сталінським репресіям і про ідеї панславінізму на чолі з Росією. Тому допоки існує таке непорозуміння як Росія, доти українці не зможуть спокійно жити. Це потрібно прийняти як факт і рухатись далі.
Проте є проблема. Вона полягає в тому, що серед українців досить багато тих, хто всіляко відштовхує розуміння того, що з Росією ніколи не буде миру. Вони слідкують за подіями в Росії, підтримують так званих російських опозиціонерів, слухають російських інфлуенсерів і перебуваючи в російському культурному просторі, вчать адекватних людей життю.
Вони свідомо не помічають проблем у власній країні. Вони знають, що в країні вже 7 рік йде війна, але вони роблять вигляд, що це їх не стосуються. Дуже весело спостерігати, як умовний Олег з Козятина знімає тік-ток на підтримку Навального в Росії. Його не турбує, що в його під’їзді насрано, що в його місці немає нормальної інфраструктури, що його в будь який момент можуть прийняти мусара і пришити мокруху. Але його турбує, що за 1050 км від його дому розігрується російська політична вистава.
Те, що значну частину наших громадян турбують проблеми ворожої держави – є наслідком програного культурного простору. Наші люди слухають російську музику, підписані на російськи канали в телеграмі, дивляться російських блогерів, сміються з російських мемів. Коли ти починаєш говорити з такими людьми про політику, кажеш, що не можна слухати русню, бо вона вбиває твою країну, то такі люди відповідають, що вони «аполітичні», і взагалі «музика і спорт поза політикою». Але в той ж час у своїх соціальних мережах ці ж самі люди діляться переживаннями за рускіх, які вийшли на протести. Подвійні стандарти, як воно є. І все це є наслідком просраного культурного простору.
Ніщо поза політикою. Не можна окремо оцінювати постать людини, а окремо її творчість. Все має значення. Не можна казати «Ну так, Тіматі відвертий ватник і підтримує Путіна, але ж його репчик качає!». Це те саме, що казати: «Ну так, Тіматі їбе дітей, але ж його репчик качає!»
Все дуже просто: допоки існує Росія – миру не буде. Допоки наші люди толеруватимуть російським реаліям – миру не буде. Допоки ми житимемо поза політикою – миру не буде.
Стодоля
