Ніколи і нізащо дорослим не позаздрю! На них дивитись — просто | Підтримай дитину

Ніколи і нізащо дорослим не позаздрю! На них дивитись — просто сміх.
Скажіть: хіба життя у них, коли нічого в світі не можна їм робити?!
Не можна їм на дерево, хоч це і дуже просто, аж на вершечок здертися. Адже вони — дорослі...
Не можна грати у футбол на вулиці завзято і, у вікно забивши гол, через паркан тікати.
Та й серед парку, по траві, босоніж, без сорочки не можна погасати їм. Адже вони — дорослі!..
А я? Як тільки я схотів — м'яча ганяв аж п'ять годин, тоді на клен собі заліз, сховався в теплім листі, сидів і позирав униз, ще й, наче шпак, посвистував, а потім бігав по траві та в ній метеликів ловив.
Оце життя — хороше! Не те, що у дорослих...
Та ще скажу по честі, щоб ви про все вже знали: дорослим можна дещо, хоч дуже й дуже мало.
Ну, з'їсти пуд морозива дозволено дорослому. Ну, можна, скільки влізе, дивитись телевізор. Ну, можна ще не спати і цілу ніч читати.
Але хіба ж то здасться така дрібниця щастям?..
Тому ніколи і ніде дорослим я не заздрю, бо я дорослим буду теж, а він малим — нізащо!

Автор: Анатолій Костецький
#поезія