2022-04-22 20:09:32
Продовження казочки про Буффіка від психологині Тетяни Костенко.
З самого раночку ні про що не здогадуючись мами зі своїми дітками прямували до магазину. Раз на три дні тут привозили хліб, тому Буффік точно порахував і знав, що сьогодні діти будуть тут.
_ Дивіться-дивіться, – загавкав Буффік, – зараз почнеться, я хвилююся щоб їм спобалося…
_ Матусю, що це? Звідки тут взялося стільки іграшок? Ти ж говорила ми їх всі в місті лишили, – першою до магазину підійшла дівчинка Варюшка, так її всі називали, і почала розгрібати візок з іграшками.
Згодом підходили ще мами з дітками і реакції були неймовірні: очі великі, брови підняті, подих затамований… Ніхто нічого не міг зрозуміти, навіть дорослі.
_ Дуже хороші, милі іграшки, що не знаю яку вибрати, – сказала Ангелінка своєму братику Ярчику.
До діток вийшов сільський голова і сам не розуміючи, що відбувається якось намагався залагодити ситуацію.
_ Беріть, беріть іграшки! Це сьогодні привезли нашим діткам, безкоштовно, тому не соромтеся, все розберіть! – сам тим часом дивився в бік, де сховалися наші герої, ніби про все знав. А може й знав...
_Ну все, Буффіку, тепер ти даси нам хоч трішки відпочити? – спитав кіт Семен, який вже з ніг валився і хотів до подушки…
_ Ні, не зараз. Щось мені не подобається один хлопчина, щось він не радий іграшкам… Потрібно з’ясувати, що з ним, що не так, як допомогти? – загавкав Буфф.
_ Цікаво, собако, як ти це зробиш? Підійдеш і заговориш людською мовою? Скажеш, чому сумний ти хлопче? – зупинив його кіт Семен. – Скажеш, ой це я фантастичний пес і вмію розмовляти… Як ти собі це уявляєш, Буффе?
_ Семене, про те, що я дивний собака, знає вже все село. Подумаєш, загавкаю людською мовою, – засміявся Буффік.
_ А в мене спитати не хочете? Я все знаю, – загавкав Графф, – я живу у дворі у цього хлопчика і знаю, чому він засумував. Він вже не грається іграшками, він любить гратися зі своїми друзям на шкільному майданчику. Зараз вони через небезпеку не можуть зустрічатися і він через це засмучується.
_ Що- о – о ж придумати, як дітям зустрітися і хоч трішки погратися? – задумався Буффік. Вони ж навіть онлайн не можуть побачитися через відсутність мережі… мережі…. М-м-мережу О-О-О-О, швидко потрібно полагодити мережу і діти зможуть грати один з одним і бачитися онлай!
_ Це нереально, – промнявкотів Семен, і глянув на сусда Граффа у пошуках підтримки.
_ Все реально, в нас в хаті живуть два хакера, вони щось придумають, – поргавкав Буффік і чкурнув до хати, в якій вони жили. Хакерами він назвав Юляшку і Влада, сестру з братом, які могли зробити неможливе. Коли не було мережі, вони могли зловити зв'язок!
Але не можемо пропустити картину, коли Буффік біг до хати, а за ним лопотіла вся сільська зграя: коти, собаки, кролі, їжаки, корови, овечки, качки, гуси… всі бігли за Буффіком. Цього Буффіку й треба було, створити диво-дивне! Він пробіг повз свого двору, різко загальмував, повернувся і побіг назад, а всі за ним… І так бігали, доки Юляшка не вийшла на вулицю подивитися, що за курява. Звісно, це все вона почала знімати на телефон аби всім показати, як по вулиці льтрають сільські тварини…
В чому була задумка Буффа? Ось в чому…
Юля все зняла на відео і показала брату зі словами:
_От добре було б наши родичас відправити, хоч якось би їм настрій підняли. Шкода, нема інтернету…
Владу дуже захотілося підтримати сестру і він почав щось клацати в телефонах, в налаштуваннях, комусь телефонувати…
І ву-а-ля..через дві години, хоч і слабенький, з’явився інтернет..
Наші герої, хоч і були втомлені побігли по своїх дворах про це сповіщати..
І на вечір друзі Ярчика, і не тільки, змогли побачити один одного онлайн. А завтра вже зможут і пограти!
Ось так звірі допомогли..
Здається не тільки Ярчику, а Ви як гадаєте?
#психологічнапідтримка
#пригодибуффа
1.0K viewsedited 17:09
П
