Вчора багато писали про день народження «батька» психоаналізу | Пломінь

Вчора багато писали про день народження «батька» психоаналізу – Зигмунда Фройда. Нещодавно на Netflix вийшов серіал «Фройд» (2020, реж. Марвін Крен), який багато хто міг пропустити. Детективна історія, що змальовує альтернативний сценарій розвитку подій, припаде до душі, в першу чергу, не шанувальникам відомого всім і кожному сьогодні доктора, а скоріше любителям трилерів і містики. Це не байопік у звичному сенсі, а данина епосі й взагалі досить ґрунтовний портрет Австрійської імперії межі 19-20 століть.

Інспектор Альфред Кісс намагається розслідувати низку загадкових злочинів, а ще бідний і невизнаний в медичних колах доктор Фройд зустрічає провидицю Флер, пов'язану з угорськими біженцями, що переслідують таємничі політичні цілі.

Ви побачите психіатричні лікарні і брудні вулиці, відвертість богемних салонів і атмосферу задушливих спіритичних сеансів, політичні інтриги, мензурне фехтування, захоплення кокаїном, коли він ще не був визнаний небезпечною наркотичною речовиною, та багато іншого з того, що дозволяє скласти доволі об’ємну думку про зазначений вище період. І, що найголовніше, не того доктора Фройда, яким його уявляє переважна більшість – з гордовитим поглядом і з сигарою в руках, а молодого і недосвідченого, відкинутого науковою спільнотою через звинувачення в містицизмі і шарлатанстві. У розслідуванні злочинів і взагалі у запропонованих сценаристами подіях головну роль грає, скоріше, гіпноз (виглядає все це не психіатричним методом, а зверненням до окультного та зануренням у транс), ніж будь-які інші послідовні наукові теорії. В результаті виходить щось, зіткане, скажімо, зі шматочків «Ганнібала», «Лікарні Нікербокер», «Аліеніста», але обгортка виходить просто приголомшливо привабливою, що дозволяє без докорів сумління рекомендувати серіал «Фройд» до перегляду.