Ніколи такого не було і ось знову. Днями в прямому ефірі по | Пломінь
Ніколи такого не було і ось знову.
Днями в прямому ефірі популярної політичної передачі розказували про «загрози неонацизму» в Україні, а в якості ілюстрації використали фотографії нашого видання «Вогонь і кров» Ернста Юнґера. Також згадали авторів зі славної бібліотеки нашого літературного клубу — Езру Паунда, Мартіна Гайдеґера, Фрідріха Ніцше і того ж Ернста Юнґера, обізвавши їх «пособниками фашизму».
В сучасній західній культурі до кліше «фашиста» включають усіх підряд: хто не виявляє гучної підтримки BLM чи голосує «не за того», режисера Ларса фон Трієра, президента Польщі Анджея Дуду, виконавців жанру турбофолк і багатостраждального Фрідріха Ніцше (посмертно).
Полюючи за привидами фашизму, можна втратити й здоровий глузд. Ми багато писали про батька модерністської літератури, реформатора теорії перекладу Езру Паунда, який окрім власної творчості був впливовим критиком і покровителем літераторів. Щодо горизонту смислів у творчості Юнґера ми писали, говорили та дискутувати чимало: від його солдатської прози до технічного візіонерства у дистопіях. Якщо знайдете людину, котра начитавшись Мартіна Гайдеґера, стала неонацистом — обов’язково повідомте. Зате мати в бібліотеці книги згаданих авторів для будь-якої освіченої людини є щонайменше гарним тоном, якщо не обов’язком.
Почасти дослідникам Езру Паунда та Мартіна Гайдеґера складно помістити їх у певні літературні чи філософські рамки — але журналіст (пропагандист?) пішов ва-банк: запхнув ці імена у рамки політичні.
