«Молитва за гетьмана Мазепу» заявлена режисером як
«фантасмагоричний сон про криваве свято трьох найбільших видінь європейської культури».
Спочатку ви смієтеся над
Джигурдою на коні, що грає шведського короля, вульгарними репліками, недоречними та гіперболізованими еротичними сценами за участі дружини режисера
Людмили Єфименко, а потім зловите себе на думці про те, наскільки ж резонує з віковічною українською реальністю цей витвір «епохи кучмізму». Божевільний і хворий цар-тиран, російські солдати, що горять на полі бою, але крадуть горілку зі столу, лють і ріки крові, абсурдні надії окремих сміливців перехитрити дійсність — чи змінювалося на цих просторах щось коли-небудь?
Розбираємо провокативну класику Юрія Іллєнка:
https://plomin.club/mazepa/
