Генії, яких ми втратили: чорна сторінка української літерату | PocketBook - усе про книжки📚
Генії, яких ми втратили: чорна сторінка української літератури
Валер’ян Підмогильний, Лесь Курбас, Микола Куліш, Антін Крушельницький, Олекса Слісаренко…
3 листопада 37-го року, цих, та багатьох інших маяків нової української культури було страчено у горезвісному російському Сандармоху.
Розстріляне відродження
Покоління, яке встигло так мало:( Саме так можна схарактеризувати українських письменників, поетів, драматургів, художників і науковців, які навіть за своє коротке життя зуміли зробити неоціненний вклад в українську та світову культуру. А чого вони б досягли, якби не людожерський режим, що знищував найкращих та найсміливіших?
Пропонуємо згадати декількох видатних діячів, яких було розстріляно цього дня в Карелії.
Валер’ян Підмогильний
Роман «Місто» - перший сучасний урбаністичний роман української літератури. історія про кохання, творчість, злети, падіння, і, звісно ж, про красень Київ, заслужено вважається найпопулярнішим твором автора. Але його оповідання, які з часом могли б перетворитися на нові романи, заслуговують ще більшої уваги! У своїй короткій прозі Підмогильний використовує прийоми, які згодом назвуть екзистенціалізмом. А сам термін буде асоціюватися з Камю і Сартром. Хоча український письменник багато в чому випередив своїх французьких колег!
Микола Куліш
Активний учасник, а згодом і президент харківського об’єднання «ВАПЛІТЕ» (Вільна академія пролетарської літератури), пройшов довгий шлях, від підтримки революції, до розчарування в комуністичній ідеології та спробах висміювати сучасний лад у свої творчості. Звісно ж, така принципова позиція коштувала автору життя. Спочатку його сатиричні п’єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло» і «Патетична соната» називають ворожими, а згодом ворогом називають і самого Куліша.
Лесь Курбас
Видатний український автор і режисер, який настільки обожнював театр, що примудрявся ставити п’єси навіть у Соловецькому таборі. Його найбільший доробок – створення філософського театру «Березіль», зі сцени якого не боялися говорити правду. Важко навіть уявити, яких вершин досяг би цей театральний геній, якби жив у інший час…
Друзі, на превеликий жаль, в українській історії є така жахлива сторінка, і все що нам залишається – пам’ятати імена цих видатних і сміливих людей
Власне, не лише пам’ятати, а читати, дивитися, слухати й вивчати ті скарби, які вони нам залишили.
