Дівчата, знаю, що ви всі поділяєте мої почуття. Я на роботі, але думками у Херсоні. Думками, відчуттями, страхом, надією, переживаннями.
Я тримаю кулаки, мовчу, аби не наврочити, молюся, але якби ще могла - от чесно, ще б шабаш замутила (не знаєте ніяких міцних заклять, таких аби було як хочеш і аби всі, хто проти тебе, трохи вмерли (цензурно заміняла слово - виздихали))?).
Мовчимо, чекаємо, віримо в ЗСУ та Залужного, проклинаємо чи молимося, кому що зараз ближче, та працюємо.
Єдине, дівчата, пам‘ятайте: звільняти міста то дуже складно, ми вже це знаємо. Це багато сил наших хлопців, нервів. Ми вже переживали хвилі емоцій, коли ось ось і ми Переможемо, а потім болю і розчарувань, що війна не закінчилась так швидко, як би ми хотіли. Херсон не можна взяти за декілька годин, як і Крим, хоча візьмемо рано чи пізно. Тому - працюйте зі своїми думками та емоціями, тримайтеся, якщо треба підтримка - ми завжди тут і в коментарях готові підтримати.
Все буде Україна, це ми знаємо точно, просто треба трохи часу
