Дощ
Дощ постукує в вікні,
Омиває серце, груди,
Дощ іде десь у душі,
Дощ немов повсюди.
На долонях срібним блиском,
Залишився лиш на мить,
І так тихо-тихо нишком,
Щось немов шепчуть,
Він омив безкраї поля,
Розтопив зимовий лід,
І здавалось вже не доля,
Дощ їй ще поміг.
Дощ іде десь у душі,
Омиває смуток, горе,
Все купається в теплоті,
В середині тепле море.
Зовсім близько, за вікном,
Чутно музику його,
По краплинках, ніжно-ніжно,
Він зливається зі струмком.
Дощ зливається із тілом,
Ще стікає по руках,
Не ховай їх,
Сутність під прицілом.
Тарас ТМ
@poetrytm22
