Оксана Забужко: «Сьогодні - 100 років від дня вбивства Миколи | Українська поезія📖

Оксана Забужко:

«Сьогодні - 100 років від дня вбивства Миколи Леонтовича. І, за збігом, - 130 років Павлу Тичині. Тож хай тут побуде цей Тичинин, не публікований за життя, вірш-голосіння, написаний невдовзі по смерті товариша.»
---------------------------------------

"Микола Леонтович говорить: - Лежу. Сам. Прострелене серце зотліло. О як земля поволі опадає - в труну, на мене: тепер ти мій! Так: грудочка по грудочці: тепер ти мій! Земле, - кажу я, - а коли ж я та не твоїм був? - Мовчить земля. Лиш нагорі, я чую, - пісня. Лиш нагорі, як прислухатись, ледве чути спів: Ой пряду, пряду. То дружина в сусіда мого, який увечері прийшов додому, наспівує тихенько: Ой склоню я головоньку на білую постілоньку - може ж я засну... І ледве доторкаючись руками до вервечок, заколисує дитину. А сама ласкаво скоса на чоловіка поглядає... Така ж бо знайома мені та пісня - пісня вечорова (ох, тут в могилі нема ж ні вечора, ні ранку!). Пісня та лине до мене, уривочками долітає, а я все вгадую - чия? І хто її на ноти поклав? Вона ж така мені знайома, а я її й на голос не зведу, - землею засипаний, на голос не зведу, - спатоньки хочу..."

Павло ТИЧИНА

1921