вілли, посестро, спорожніли. на весняному промені, як на рожні | Українська поезія📖

вілли, посестро, спорожніли. на весняному промені, як на рожні,
не обертаємось проти поглядів, чоловічих, нескромних, спраг-
лих у столітті двадцятому з усіма нами сталося стільки, що ні-
кому не вдалося залишитися при своїх
ілюзіях, мріях дівочих, рожевих снах

вілли, посестро, розграбовані через одну,
матері наші добрі дарма нас не вчили, як переживати війну,
окупацію, депортацію, голодомор, гулаг
вчили хіба що закривати очі, коли закривавлений шлях
лишає тіло чиєсь розтягнуте, розчахнуте, тіло твоє,
перед лицем наруги, чоловіче, Господи, ти ще є?

вілли, посестро, відбудуються, все це забудеться, не зразу, нехай колись,
сини наші стануть дорослими, довірятимуть силі більше, ніж нам
доньки наші, граційні, як лані, пружні, як кевларове полотно,
міцніші за сталь, хай не будуть ніжними, але будуть вдячними нам,
недобрим своїм матерям

Галина Крук