Бачила, коли він з'являвся у місті. Бачила, як вітер пасмо на | Українська поезія📖

Бачила, коли він з'являвся у місті.
Бачила,
як вітер пасмо над скронею ніжно розтріпує – грається,
як ходить за ним строката, невситима юрба,
і цю пташину, боривітрову грацію.

Бачила, як промовляв. Як нервово сіпав плечем.
Ночі стояли задушливі. Коли вставала попити –
дивилася, як по шибці світло масне тече.
Буде згуба комусь, але комусь – викупитель.

У горя тривала праця, невидима і нічна.
У придорожних майстернях до ранку протяжний гуркіт.
Бачила, як він дихає. Бачила, як вона
сама, вже нікому не вірячи, досі здатна відгукуватись.

Утерти б йому чоло – на хустині проступить лице.
Пильнуй зупинки дорогою: виходити на чотирнадцятій.
Горе таке розпечене, ніби плавильний цех.
Віра така колюча.
Все лише починається.

Катерина Калитко