З циклу «Нотатки фенолога» Травень  є  травень.  І  ми  непов | Українська поезія📖

З циклу «Нотатки фенолога»

Травень  є  травень.  І  ми  неповторно  живі,  
й  наші  сади  мов  ліси  з  непролазною  тінню.  
Скільки  тепла  подаровано  цьому  камінню,  
світла  —  цим  вікнам,  підземного  тління  —  

                                                       траві?  

Скільки  увімкнуто  в  нас  кольорових  вогнів?  
Травня  несем  на  собі  неспокійну  відзнаку:  
тут,  між  великістю  каменя  й  малістю  злаку,  
чи  не  обернеться  милість  природи  на  гнів?  

Скільки  на  наших  очах  облетіло  кульбаб?  
Що  залишається  —  стебел  пусте  безголів’я?  
Мислячих  стебел  розкішно-густе  пустослів’я?  
Стежмо  за  вітром,  і  промінь  —  мов  поданий  трап.  

Кров  переміниться.  Цвіт  на  каштанах  мине.  
Ми  поспішаємо  жити,  немов  після  мору.  
Може,  у  тім  і  спасіння  —  пізнати  цю  пору,  
ніби  останнє  цвітіння.  Єдине.  Одне.

Андрухович